Запрошення до дискусії

філософічні листи П. Чаадаєва

Чи багато змінилось за 177 років?

Наши воспоминания не идут далее вчерашнего дня; мы, так сказать, чужды самим себе. Мы так странно движемся во времени, что с каждым нашим шагом вперед прошедший миг исчезает для нас безвозвратно. Это — естественный результат культуры, всецело основанной на заимствовании и подражании. У нас совершенно нет внутреннего развития, естественного прогресса; каждая новая идея бесследно вытесняет старые, потому что она не вытекает из них, а является к нам Бог весть откуда. Так как мы воспринимаем всегда лишь готовые идеи, то в нашем мозгу не образуются те неизгладимые борозды, которые последовательное развитие проводит в умах и которые составляют их силу. П. Чаадаев "Философические письма" 1829 г.

Коли читаєш філософічні листи П. Чаадаєва, виникають гіркі думки, що в менталітеті (як це зараз називається) східних слов’ян і, відповідно у долі, яку ми собі здобуваємо, мало що змінилось. У нас і тепер, як і майже 180 років тому назад, ідеї обов’язку, справедливості, права, порядку знаходяться в розряді теоретичних. Ці ідеї і досі не стали необхідним елементом в соціальному устрої країни. Інакше у нас не було б такої ненажерливої „еліти”, такої всепроникаючої корупції, такого правого нігілізму усіх – від верхів до низів.

У нас і досі „лучшие идеи, за отсутствием связи или последовательности, замирают в нашем мозгу и превращаются в бесплодные призраки» а «каждая новая идея бесследно вытесняет старые, потому что она не вытекает из них, а является к нам Бог весть откуда.» Це дійсно так - інакше наші „реформи” не відкинули б країну на 50 років назад в економічному і соціальному розвитку. Ми змогли б зберегти кращі надбання і на їх основі, розбудовуючи права людини, вже б наблизились до стандартів життя людини цивілізованого світу.

Ми і зараз можемо сказати собі, як казав колись П. Чаадаєв: „И вот я спрашиваю вас, где наши мудрецы, наши мыслители? Кто когда-либо мыслил за нас, кто теперь за нас мыслит?»

Ми бачимо сьогодні безкінечну череду вітчизняних політологів, політиків, які усіх дратують своїми поверхневими, якщо не брехливими судженнями. І не бачимо жодного філософа, який би піднявся в своїх працях до філософського осмислення проблем буття нації, жодної політичної сили, яка б підняла націю на формулювання і розбудову національної ідеї, тобто ідеї місії, буття і майбутнього нації.

На місцевому рівні ми не бачимо жодної серйозної аналітичної праці представників влади, науковців, громадських лідерів щодо аналізу шляхів розвитку міста і регіону. Звичайно є програми соціально-економчіного розвитку, але вони формуються не більше, ніж на один рік. Немає глибокого послідовного осмислення результатів наших реформ, ефективності нашої влади, нашої громади і, відповідно, адекватних відповідей на сучасні виклики.

Може все це перебільшення і у нас все гаразд? Ми розвиваємось з маленькими неминучими помилками і ось-ось все буде гаразд?

Я глибоко переконана, що без справжнього глибокого осмислення нашого шляху, наших помилок, наших здобутків, без праці на цьому поприщі інтелігенції, і, в першу чергу, наших депутатів, не можливий ні справжній прогрес, тобто, розумний, прагматичний, ефективний розвиток ні справжня демократія, яка забезпечує права людини і є основою суспільства з "людським обличчям".

Запрошуємо до дискусії.

Г. Парфьонова – голова громадської організації „Розвиток”  hannaparfyonova@gmail.com

2006 рік.