Херсон відзначає День міста

Для когось таким орієнтиром була вулиця Європейська, якою щоранку поспішали на роботу чи навчання.

Для когось - наша «Фабрика», де у вихідні важко було знайти місце для паркування.

З друзями ми домовлялися зустрітися у парку Шевченка біля знайомого нам усім дуба, щоб далі разом гуляти, кататися на атракціонах та купувати морозиво.

Перед концертами збиралися біля «Ювілейного», де завжди було людно й гамірно: зустрічали друзів, чекали тих, хто запізнювався, фотографувалися, а потім разом поспішали на концерт.

Власну історію має і наша «Таврія В» - місце, яке донедавна залишалося одним із небагатьох торгових просторів, що продовжували працювати в Херсоні.

Або ж легендарна стела, яка раніше була для нас простим орієнтиром: побачив її — і знаєш, що ти вдома. Сьогодні біля неї зустрічають волонтерів, журналістів та міжнародних партнерів, які приїжджають до міста, щоб допомогти, підтримати та розповісти про Херсон.

А для когось Херсон назавжди залишиться містом студентських років — періоду, коли формувалися перші великі плани, з’являлися нові друзі та починалося самостійне життя.

Сьогодні багато із цих місць змінилися до невпізнання. Там, де колись лунали розмови, сміх і музика, тепер панує тиша, яку переривають звуки вибухів. Але ворогові не під силу знищити наші спогади.

Вони продовжують жити у тих, хто сьогодні щодня бачить рідне місто, і в тих, хто сумує за ним за сотні чи тисячі кілометрів. Саме вони нагадують нам, заради чого ми маємо вистояти.

Вірю, що обов’язково настане день, коли повернуться всі, хто був змушений залишити Херсон через війну.

Ми знову пройдемося знайомими вулицями - вже без страху за своє життя.

Зустрінемося біля кінотеатру “Україна”, зайдемо в кав’ярню поруч, сядемо за знайомий столик і побачимо близьких, з якими нас розлучила ця війна.

І нарешті знову матимемо те, чого сьогодні так бракує багатьом із нас - відчуття, що ми вдома.

З Днем міста, херсонці! Слава Україні!