Блог Анни Парфьонової

Побудова успішної країни

ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ

«Розвиток» країни за роки незалежності дав такі негативні результати:

Влада, державний устрій

- Декоративна процедурна демократія без економічного підґрунтя (економічної демократії);

- Олігархія та охлократія у вищій владі з найганебнішими вадами: брехливість, жадібність, продажність, ненажерливість у розкраданні суспільного майна та ресурсів країни, недалекоглядність, безвідповідальність перед сучасними та наступними поколіннями українців;

- Неефективне державне управління з виведеними з під реального контролю платників податків їхніх фінансів (держбюджету) та сформованою системою корупції;

- Неповноцінне місцеве самоврядування без представництва різних верств, без достатніх ресурсів та без ефективних важелів впливу на розвиток територій;

- Низькоякісний капіталізм з елементами відживших економічних та суспільних відносин, притаманних феодалізму та рабовласництву.

Людина

- Зниження індексу людського розвитку з 0,809 в 1990 році до 0729 в 2011 році, відповідно, до зменшення за 20 років доступності для українців високоякісних культури, освіти і медицини та формування бідності (≈70 - 80% відселення);

- Декларативні права, не забезпечені економічно та інституційно, а також, не ув’язані, в просвітницькому плані, з обов’язком та гідністю;

- Морально дезорієнтований, розгублений та пасивний народ, який, в більшості, не розуміє в якому напрямку треба рухатися, щоб виправити ситуацію на краще зараз та забезпечити якісну перспективу на майбутнє і постійно перебуває під маніпулятивними технологіями задля забезпечення панування бездарної та антинародної влади;

Економіка, наука

- Відстала економіка, в т.ч. руйнація найбільш науково містких галузей;

- Розвал науки, все більші ризики відставання в «розумних» напрямках розвитку;

- Розвал державного сектору;

- Пограбоване, відкинуте назад сільське господарство;

- Слабкий малий та середній бізнес.

Суспільство

- Відсутність ефективної системи співпраці між бізнесом, науковцями, громадськістю, владою для вирішення проблем різних рівнів, формування перспектив розвитку та їхньої реалізації;

- Занепад гуманітарної сфери - культури, освіти, медицини, спорту;

- Великий відсоток низькоякісних антинародних ЗМІ, які сприяють впровадженню в суспільний організм звикання до елементів насильства та антикультури; придушення вільних ЗМІ та журналістики;

- Недостатній розвиток громадянського суспільства та його низький рівень впливу на формування векторів розвитку країни і суспільства.

БАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПРИЧИН ПРОБЛЕМ УКРАЇНИ

1. Важливі для розвитку та перевірені в успішних демократичних країнах ідеї, які нав’язуються суспільству з абсурдною логікою втілення, що призводить, в результаті, до системних кризових явищ
   • Так, наприклад, ідея побудови ринкової економіки була проштовхнута владою і лобістами, зацікавленими в безоплатному привласнені колосальних ресурсів, за допомогою масового зомбування народу через ЗМІ, як ціль будь-якою ціною.

     Тобто, не була поставлена мета побудови високорозвинутого, вільного, гуманного, екологічно свідомого та етичного суспільства, в якому ефективно працює такий важливий для економіки механізм, як ринок, а в якості головної мети був поставлений засіб – ринок, який може бути ефективним в 21 сторіччі тільки в здоровому соціумі зі здоровою економікою, соціально-відповідальним бізнесом, з низькою (максимально сприятливою) державною регуляцією та урахуванням викликів глобалізації ззовні.

     В результаті, за допомогою такої підміни понять, народ і все народне господарство були розвернуті до примітивних ідей та рішень перерозподілу державної власності та індивідуалізму, що були далекі від складності суспільної та економічної організації кінця 20 сторіччя.

     Як наслідок, в країні пограбовані кращі підприємства, вбиті цілі галузі, розвалені колективні сільськогосподарські підприємства тощо.

     Ринкову економіку не треба будувати, достатньо створити умови. Будувати треба реальні речі – високотехнологічні та екологічно чисті промислові та сільськогосподарські підприємства, науково-дослідні інститути, сучасну інфраструктуру, високоякісне житло тощо.

   • Ідея побудови демократії на перше місце поставила механізм, без якого, дійсно, практично не можливо змінювати владу в правовому полі, але, сам по собі, демократичний механізм виборів не забезпечує реального народовладдя без економічного підґрунтя та без громадянської освіченості. Тим не менш, на державному рівні, реально не ставилася і не ставиться мета досягнення високорозвинутого вільного суспільства, в якому освічений працелюбний народ має високі громадянські якості, а демократія, як механізм суспільного узгодження, забезпечує осмислений вибір народу з детально опрацьованих науково обґрунтованих програм партій (депутатів) та формує представницьку, виконавчу і судову гілки влади, забезпечуючи таким чином відповідальність ключових представників влади за ефективність дій. Створюється процедурна демократія, як фетиш і тільки однієї гілки влади – представницької.

     В результаті, вже практично побудований механізм демократії без реального вибору, яким вправно послуговуються ті, хто здобуває владу і визискує гроші з України. Тобто, майже завершується створення системи забезпечення формально вільних виборів зі слів і гасел та облич, що підсовують народу ті, хто має владу та гроші. В цій викривленій парадигмі практично не має місце глибокому аналізу змісту виборів та коренів причин, які лежать в основі проблем народу і країни, а зусилля всіх і вся зосереджуються на фасаді демократії - забезпечення не спотвореного волевиявлення народу, начебто таке можливе в умовах відсутності гідних умов життя людей і його економічного підґрунтя, відсутності можливості впливати на формування виконавчої та суддівської влади та при засиллі залежних ЗМІ.

     Як наслідок, демократія, в цих умовах, не більше ніж ширма. Практично, всім правлять гроші і влада. Реальні економічні ресурси, влада і ЗМІ дають можливість створювати практично непереборні економічні перепони (наприклад, не допускати до виборів за грошовим цензом, ставлячи колосальні застави) та маніпулювати суспільною свідомістю. При цьому народ цинічно звинувачують в тому, що він сам завжди винуватий, бо, начебто, демократично обирає сам собі антинародну неефективну владу.

   • Ідея проведення реформ, так само, ставить все з ніг на голову. Не можуть реформи бути ціллю. Вони можуть бути лише засобом досягнення цілей розвитку, які мають формулюватися професійними, науковими, громадськими спільнотами та затверджуватися народом. А реформи мають бути розроблені суб’єктами ініціативи та державними органами, для досягнення затверджених народом цілей, на основі наукових досліджень з детальним прогнозуванням та оцінкою наслідків для народу кожного кроку реформ.

     В результаті нав’язування реформ, як головних цілей, майже повної відсутності осмисленого зворотнього зв’язку між цілями реформ та їх результатами, відсторонення науки, незаангажованих реальних спеціалістів і зведення нанівець здорового глузду, в Україні перманентно всі роки незалежності йдуть «реформи», які привели Україну в прірву економічної відсталості, залежності від фінансових запозичень та катастрофічного стану гуманітарної сфери і науки.

     Як наслідок, реальні цілі реформ знаходяться в тіні та отбілюються, за допомогою маніпулювання суспільною свідомістю, і майже завжди, проявляються після їх проведення, в розвалі здорових механізмів формування цілей розвитку суспільства, контролю та управління за результатами їх втілення та в переводі систем в залежність від волі вищестоящих, корупції або в ірраціональну площину.

     Прикладів безліч – від реформи судочинства до пенсійної реформи. Але, напевне, найбільш жахливим прикладом, після приватизації підприємств, є так звана земельна реформа, яка призвела до повного занепаду села і залишила лише крок до легалізації колосальних латифундій, що будуть в руках тих, у кого є гроші і кому начхати на народ з його бідами та устремліннями до кращого життя.

   • «Ідея» антиморальності політики та політиків, як такої, що є цілком природною та звичайною, нав’язує народу думку про наївність очікувати правди, справедливості та високих моральних якостей від політиків (начебто без цих якостей можливо взагалі побудувати щось людське).

     В результаті, знижується вимогливість народу до політиків, а аморальні політики не зважають на потреби народу та свої зобов’язання.

     Як наслідок, в політичних колах України та серед найвищих політиків і держслужбовців переважають ті, хто є зосередженням огидних людських якостей, хто не гребує нічим, аби залишатися при владі і кому плювати на етичні норми, людську думку, на долю народу і країни.

   • Пропагована «ідея» первинного накопичення капіталу дала можливість освячувати будь-які злочини з привласнення народного майна.

     В результаті, в країні купкою олігархів, привласнені майже усі природні ресурси, енергетика та практично вся велика промисловість, що створена розумом і руками поколінь українців та є підґрунтям існування незалежної сучасної держави.

     Як наслідок, народ та країна не мають в своєму активі ресурсів для реалізації функцій суверенітету, в країні повністю відсутня соціальна справедливість, що відкинуло суспільний розвиток країни далеко назад, загрожує подальшому закріпаченню народу і, відповідно, зниженню його потенціалу і зменшенню конкурентоздатності та потенціалу розвитку країни, що в свою чергу загрожує втратою реального суверенітету держави і подальше ганебне існування під наглядом або постійним диктатом розвинутих держав;

2. Уникнення владою та суспільством чесних відповідей на корені виникаючих проблем

   За 21 рік незалежності шляхи розвитку України неодноразово (в періоди виборів до Верховної ради, народного підйому в Помаранчеву революцію тощо) могли бути переосмислені з позицій отримання гідного результату для народу, а не олігархічної влади.

   Але цього не сталося до цього часу, бо розгляд шляхів розвитку держави, країни, суспільства вкрай примітизований та спущений на рівень політологічних прогнозів, що межують з астрологією або скороспілих експертних досліджень експертів з усіх питань, які, в своїй більшості, є досить поверхневими, бо досліджують наслідки, не мають системності, адекватної дослідницької бази, відповідних ресурсів для досліджень.

3. Відсутність співпраці між різними секторами суспільства у вирішенні суспільних проблем та формуванні гармонійних цивілізаційних шляхів розвитку

   Відсутній згуртований інтелектуальний пошук щодо бачення розвитку народу України, забезпечення гармонійного співіснування різних соціальних груп та гармонії між людиною і природою, пропагування сучасних гуманістичних ідей, наукових досягнень тощо, тощо.

4. Відсутність постійного реального діалогу між громадськістю, бізнесом, наукою, владою щодо постановки завдань розвитку країни, народу, громад та знаходження консенсусу щодо шляхів реалізації цих завдань

   Реальний діалог замінений в політичній площині політичними ток-шоу, в системі державного управління - несистемними дорадницькими органами (окремими радами: влада – громадськість, влада –бізнес, влада-наука тощо).

5. Переважний розвиток громадського сектору за рахунок зовнішніх донорів, а не за рахунок розвитку співпраці з бізнесом і громадянами

   «Заточеність» на отримання ресурсів від закордонних грантодавців породжує інституційну слабкість громадських організацій, є підґрунтям недовіри до них суспільства та не сприяє формуванню культури громадянського суспільства в соціумі.

   БАЧЕННЯ ПІДҐРУНТЯ ПРОБЛЕМ

   Влада:

   - Величезна алчність та продажність тих, хто прийшов до влади на хвилі незалежності та сформована за 20 років система продажності (корупції на всіх рівнях), яка ламає майже всіх, хто приходить до влади;

   - Відсутність в країні відповідальних або спроможних ефективно діяти державотворчих еліт (партій), готових вкладати інтелект і ресурси у розвиток народу і країни; та практична відсутність у еліт стратегічного бачення розвитку країни, заснованого на осмисленні кращих світових здобутків у сфері суспільного та економічного розвитку;

   - Відсутність фільтру народного висування та народних виборів і, відповідно, легітимної підтримки народу для представників різних гілок влади, в т.ч. для керівників областей, суддів.

   - Відсутність прозорих конкурсних механізмів при призначенні посадових осіб усіх гілок влади;

   Людина

   - Сформований (особливо впродовж 20 століття) насиллям влади та соціальними експериментами конформізм більшості населення;

   - Безсилля пересічного українця перед монолітною системою безкарності можновладців та силових структур;

   - Пригнічені бідністю, невпевненістю у завтрашньому дні та зазомобовані викривленими цінностями гідність пересічного українця.

   Економіка, наука:

   - Недалекоглядність, алчність та продажність тих, хто провів або допустив пограбування промислових та сільськогосподарських підприємств;

   - Залишена без ресурсів наука;

   - Відсутність адекватної сучасності стратегії розвитку країни;

   - Недорозвинута ринкова економіка.

   Суспільство:

   - Слабка роль наукової та гуманітарної інтелігенції країни у осмисленні і позитивному проектуванні шляхів розвитку країни та формуванні здорового морального клімату суспільства;

   - Відсутність розуміння у більшості українців сучасних понять про державу, права людини, про самоорганізацію та громадянське суспільство;

   - Залишені без ресурсів, необхідних для розвитку, освіта, культура, фізична культура, спорт;

   - Відсутність укоріненого громадянського суспільства, спроможного проводити реальний діалог між громадськістю, бізнесом та владою і дієво впливати на шляхи розвитку держави

   - Неспроможність громадянського суспільства та бізнесу задати рамки ефективності та відповідальності для влади.

   БАЗИС ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ УКРАЇНИ

   • Творчий потенціал народу та його бажання (в т.ч. молоді) жити в розвинутій, екологічно чистій країні, бути заможним і щасливим та забезпечити процвітання себе і своїх нащадків;

   • Напрацювання, потенціал, активізація і «визрівання» українського громадянського суспільства;

   • Економічний потенціал та прагнення малого і середнього бізнесу до процвітання і стабільності;

   • Стремління великого бізнесу до розвитку, страх вузьколобого великого бізнесу втратити прибутки;

   • Бажання кращих представників влади реалізувати потенціал влади на користь суспільству;

   • Напрацювання та ще невтрачений потенціал науки;

   • Світові цивілізаційні здобутки та уроки історії;

   • Досвід та участь світового громадянського суспільства;

   БАЧЕННЯ ЗАТРЕБУВАНОСТІ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ПАРАДИГМИ РОЗВИТКУ ДІЄВОГО ГРОМАДСЬКОГО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА, ЯК ОСНОВИ УСПІХУ ГРОМАДИ І КРАЇНИ

   Україна, в 19 - 20 сторіччях у складі Російської імперії, а далі Радянського союзу пройшла шлях розвитку економіки, соціуму, державотворчих ідей, та людського потенціалу в рамках капіталістичної і соціалістичної систем.

   Загальновизнаними механізмами успіху капіталістичної системи є система вільної конкуренції на всіх напрямках діяльності людини – від ідей і знань до матеріального виробництва та глобальних інформаційних систем при забезпеченні державою прав власності та прав людини.

   Механізмами досягнень соціалістичної системи (в Радянському Союзі, взагалі, і в Україні, зокрема, після подолання людиноненависницьких ідей і дій, відбувся значний розвиток економіки, науки, гуманітарної сфери) є:

   • розвиток позитивного державного цілеполягання - системи формування цілей розвитку країни і людей, які в ній проживають та розбудованої системи колективної співпраці для досягнення поставлених цілей;

   • залучення творчого потенціалу людини та колективів до завдань культурного та духовного зростання суспільства;

   • розбудова інституцій розвитку економіки та науки, сприяння НТР (науково-технічна революція);

   • розвиток гуманітарної інфраструктури та фінансування суспільних потреб, які формують якість людського потенціалу – культури, медицини, освіти, спорту.
   Але, обмеженість державного цілеполягання утопічною комуністичною ідеєю, відсутність свободи думки, в сенсі осмислення економічних і духовних вад авторитарного соціалізму, недопущення незаангажованого наукового аналізу накопичених системних проблем, відсутність свободи економічної діяльності тощо призвели до розвалу соціалістичної системи цього зразка.

   Тим не менш, на старті до нового життя в умовах незалежності, Україна мала високий економічний, науковий та людський потенціал.

   За 21 рік бездарного державотворення без постановки адекватних цілей розвитку та створення оптимальних механізмів їх реалізації, цей потенціал втрачено. Багата, розвинута країна перетворилася на країну 3-го світу, яка весь час долає проблеми бідності, але скочується все нижче.

   Розвиток, як підказує здоровий глузд, досвід власної історії України та інших країн, можливий за умови постановки розумних об’єднуючих цілей, розумної організації, яка враховує кращий досвід, та ефективної співпраці влади, бізнесу і народу для досягнення цілей розвитку.

   Саме розумні цілі, розумна організація та ефективна співпраця,– це, ті могутні інструменти, які допомагають досягти успіху на будь якому напрямку, від побудови будинку чи літака до побудови країни.

   Враховуючи, що в Україні роз’єднуючі, безглузді, з точки зору логіки, цілі, погана державна організація та неефективна співпраця між громадськістю, бізнесом, наукою та владою щодо розвитку країни, цілком логічно і зрозуміло, що Україна і далі буде скочуватися в прірву, якщо здорові сили суспільства не зможуть змінити дурні цілі на розумні, погану організацію держави на добру та неефективну співпрацю секторів суспільства на ефективну.

   Відповідно, Україні потрібна обґрунтована парадигма здорових базисних сил суспільства, здатних виконати ці завдання та гуртування таких сил.

   В умовах майже повної дискредитації політичних сил в Україні, повзучої узурпації влади і майна країни «сім’єю» і наближеними до неї особами та наступ на базові права народу, такою парадигмою має виступити парадигма розвитку дієвого громадянського суспільства, тобто, розвитку ефективних механізмів самоорганізації для налаштування соціуму на самозахист від руйнівних тенденцій і далі – на успішний розвиток.

   Хоч розвиток громадянського суспільства вже досить давно на вустах ЗМІ, в проектах та ініціативах громадських активістів та програмах влади, але реального розуміння народом і бізнесом цінності розвитку самоорганізаційних механізмів, які можуть і повинні стати головним інструментом налаштування соціуму на здоровий розвиток та досягнення успіху, немає. Тому, немає і формування потужного громадського сектору.

   Формулювання та просування парадигми розвитку дієвого громадянського суспільства, як здорових базисних сил суспільства та потужної легітимної суспільної сили, яка, за умови широкої народної участі та ресурсного забезпечення народом і бізнесом, буде здатна забезпечувати постановку розумних цілей розвитку народу і країни, налаштовувати державу і владу на служіння народу та сприяти ефективній співпраці громадськості, бізнесу, науки, влади на благо розвитку народу і країни, є важливим, затребуваним завданням для України.

   МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ШИРОКОГО ПРОСУВАННЯ В СОЦІУМІ ПАРАДИГМИ РОЗВИТКУ ДІЄВОГО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА, ЯК ОСНОВИ УСПІХУ ГРОМАДИ І КРАЇНИ

   Метою формулювання та широкого просування в суспільстві ідеї розвитку дієвого громадянського суспільства, як основи успішного розвитку громад та країни, є сприяння подоланню державотворчих проблем народу і країни та налаштування соціуму на успішний розвиток, шляхом:

   по-перше, постановки від громадянського суспільства та обговорення таких загальнонаціональних цілей розвитку України, як розвиток людини, побудова високорозвинутого (економічно, науково, інформаційно та гуманітарно), демократичного, вільного, екологічно свідомого, гуманного та етичного суспільства (постановка розумних об’єднуючих цілей);

   по-друге, постановки від громадянського суспільства та обговорення основних параметрів держави і демократичних механізмів (постановка завдань розумної організації суспільства та рамок для держави і влади – конструктивного народовладдя)

   по-третє, постановки від громадянського суспільства та обґрунтування для народу і бізнесу базисних умов успішного функціонування суспільства, на основі розвитку дієвого громадянського суспільства та привернення уваги до громадських проектів розумного налаштування соціуму (постановка завдань ефективного соціуму)

   Завданнями формулювання та широкого просування в суспільстві ідеї розвитку дієвого громадянського суспільства, є:

   1. Проведення загальнонаціональних та регіональних діалогів і дискусій між представниками громадськості, бізнесу, науки, влади щодо цілей і головних напрямків розвитку народу і країни та механізмів налаштування соціуму на успіх за допомогою громадянського суспільства, з таких питань:

      • Розвиток народовладдя

        • Базові суверенні права народу. Що не так в Україні. Механізми встановлення та захисту. Роль і дії громадянського суспільства;

        • Як мають визначатися, затверджуватися та реалізовуватися цілі розвитку народу і країни; Що не так в Україні. Механізми налаштування. Роль і дії громадянського суспільства;

        • Якою має бути держава та державна влада. Що не так в Україні. Механізми налаштування. Роль і дії громадянського суспільства;

        • Яким має бути місцеве самоврядування. Що не так в Україні. Механізми налаштування. Роль і дії громадянського суспільства;

        • Умови успішного функціонування демократії. Що не так в Україні. Механізми налаштування. Роль і дії громадянського суспільства;

        • Економічне підґрунтя демократії. Що не так в Україні. Механізми налаштування. Роль і дії громадянського суспільства;

        • Боротьба з системною корупцією в державі. Що не так в Україні. Роль і дії громадянського суспільства;

      • Розвиток людини, гуманітарної сфери та успішного соціуму:

        • Розвиток людини. Забезпечення прав та усвідомлення обов’язків.. Що не так в Україні. Як має бути. Роль громадянського суспільства;

        • Молодь України. Формування гідності, свідомості, громадської активності. Що не так в Україні. Як має бути. Роль громадянського суспільства;

        • Розвиток культури. Що не так в Україні з фінансуванням культури. Як має бути. Роль громадянського суспільства;

        • Розвиток освіти. Бачення науковців, професійних спільнот та громадськості щодо розвитку освіти. Хто і як визначає напрямки розвитку та критерії успіху. Що не так в Україні. Як має бути. Роль громадянського суспільства;

        • Розвиток медицини. Бачення науковців, професійних спільнот та громадськості щодо розвитку медицини. Хто і як визначає напрямки розвитку та критерії успіху. Що не так в Україні. Як має бути. Роль громадянського суспільства;

        • Розвиток екологічної свідомості громадян. Що не так в Україні. Як має бути. Роль громадянського суспільства;

        • Розвиток успішного соціуму - базові умови. Що не так в Україні. Як має бути. Роль громадянського суспільства;

      • Успішний розвиток економіки:

        • Умови успішного функціонування приватного сектору економіки. Що не так в Україні. Механізми для успіху. Роль та дії громадянського суспільства;

        • Умови успішного функціонування державного сектору економіки. Що не так в Україні. Механізми для успіху. Роль та дії громадянського суспільства;

        • Співвідношення та розвиток великого, середнього і малого бізнесу. Що не так в Україні. Механізми налаштування. Роль та дії громадянського суспільства;

        • Енергетичні ресурси та енергоощадність України. Що не так. Механізми налаштування. Роль та дії громадянського суспільства;

        • Землі України. Що не так в Україні з використанням земель та ефективністю сільського господарства. Як зберегти землю в руках українців та її родючість для нащадків, як знайти баланс ефективності та екологічності. Механізми успіху та роль громадянського суспільства;

        • Співпраця роботодавців та найманих працівників в розвинутих економіках. Що не так в Україні Механізми налаштування. Роль та дії громадянського суспільства;

      • Успішний розвиток науки:

        • Який науковий потенціал має Україна. Механізми збереження та успішного розвитку. Роль і дії громадянського суспільства;

        • Умови розвитку університетської науки. Що не так в Україні. Механізми успішного розвитку. Роль та дії громадянського суспільства;

      • Успішний розвиток інформаційної сфери та технологій:

        • Потенціал та перспективи розвитку інформаційної сфери. Питання етики, гуманізму та захисту народу від зомбування. Роль громадянського суспільства;

        • Розвиток інформаційних технологій в Україні.. Перспективи проривних досягнень для розвитку держави, демократії, економіки.

   2. Розробка та широке представлення парадигми розвитку дієвого громадянського суспільства:
      • Обговорення в громадському середовищі причин недостатньої участі бізнесу та соціуму в діяльності громадських інституцій;
      • Підготовка та обговорення в громадському середовищі комплексу аргументів для малого, середнього та великого бізнесу щодо активної участі в розбудові інституцій громадянського суспільства;
      • Підготовка та обговорення в громадському середовищі комплексу аргументів для різних верств населення, в т.ч. молоді, людей літнього віку, гуманітарної інтелігенції тощо комплексу аргументів щодо активної участі в діяльності інституцій громадянського суспільства;
      • Підготовка та обговорення в громадському середовищі комплексу аргументів для територіальних громад різних рівнів (від мінігромад будинку до громад сел, селищ, міст, регіонів) щодо активної участі та розбудові інституцій громадянського суспільства;
      • Створення узагальненої, структурованої картини проектів та ініціатив громадських організацій по регіонах та по напрямках
      • Створення загальної парадигми розвитку дієвого громадянського суспільства в Україні «Якою має бути Україна або Громадянське суспільство, як формула успіху громади і країни» та її широка презентація на загальнонаціональному рівні та в регіонах, одночасно з презентацією проектів та ініціатив громадських організацій.

   3. Розробка нових і доопрацювання діючих механізмів залучення до проектів та ініціатив громадських організацій представників бізнесу і широкої громадської спільноти:
      • Створення оновленого сайту ГАУ або сайту «Громадянське суспільство, як формула успіху громади і країни» зі зручними інструментами підключення до проектів
      • Розбудова співдружності сайтів загальноукраїнського та регіональних рівнів, які будуть представляти проекти та ініціативи громадських організацій та, за можливістю, надавати зручні інструменти долучення до проектів

   4. Проведення загальнонаціонального Форуму (Форуму ГАУ) з питань:
      • Базові суверенні права народу їх встановлення та захист.
      • Загальнонаціональні цілі розвитку України. Бачення та роль громадянського суспільства.

   Це фактично питання Конституції, яку нам треба «не профукати», бо реально зараз громадськість може вплинути тільки на зміст Конституції, а не на спосіб її прийняття.

   Результатами формулювання та широкого просування в суспільстві ідеї розвитку дієвого громадянського суспільства, у разі успішної реалізації всіх завдань та спроможності широкого залучення ЗМІ, стане можливість:

   1. Поставити діагноз українським проблемам, українській владі та почати формувати потужну атмосферу морального очищення, сорому за те, що країна з такою кількістю освіченого населення, такими ресурсами, в такому благословенному кліматі живе так погано та розуміння відповідальності народу за власну долю.
   2. Визначити головні параметри державного устрою, та бачення головних засад Конституції, що дасть змогу висунути відповідні вимоги від громадянського суспільства до влади, в тч.ч контролювати діяльність самозваної Конституційної Асамблеї.
   3. Визначити конструктивні та логічні цілі розвитку народу і країни, вибити «почву з під ніг» зомбуванню і розколюванню народу України та розпочати успішне державотворення.
   4. Дати суспільству сучасні орієнтири, показати джерела успіху розвинутих демократичних країн та надихнути суспільство на творення успішної долі.
   5. Включити бізнес, як найбільш потужну самоорганізовану силу, до орбіти діяльності громадянського суспільства та отримати ресурси на розвиток громадянських інституцій.
   6. Дати в руки соціуму механізми громадського впливу, отримати народну підтримку громадянського суспільства.
   7. Створити дієздатну структуру системного громадського впливу на вирішення загальнонаціональних проблем
   8. Розробити потужні інформаційні інструменти донесення позицій громадянського суспільства та залучення ресурсів на розвиток дієздатного громадянського суспільства
   9. Згуртувати громадянське суспільство України, надихнути його на спільні системні дії, підвищити ККД його проектів і дій..
   Результатами проекту, у разі виконання завдань, але не достатнього відображення у ЗМІ, стане можливість:
   1. Поставити діагноз українським проблемам, українській владі та почати формувати думку суспільства щодо морального очищення, сорому за те, що країна з такою кількістю освіченого населення, з такими ресурсами в такому благословенному кліматі живе погано та розуміння відповідальності народу за власну долю.
   2. Визначити головні параметри державного устрою, та бачення головних засад Конституції, що дасть змогу висунути відповідні вимоги від громадянського суспільства до влади, в тч.ч контролювати діяльність самозваної Конституційної Асамблеї
   3. Визначити конструктивні та логічні цілі розвитку народу і країни
   4. Дати суспільству сучасні орієнтири, показати джерела успіху розвинутих демократичних країн
   5. Привернути увагу учасників заходів з боку бізнесу до ідеї розвитку дієвого громадянського суспільства
   6. Привернути увагу учасників заходів з боку суспільства до ідеї розвитку дієвого громадянського суспільства
   7. Почати формування на базі ГАУ дієздатної структури системного громадського впливу на вирішення загальнонаціональних проблем
   8. Розробити інформаційні інструменти донесення позицій громадянського суспільства щодо розвитку народу і країні та залучення ресурсів на розвиток дієздатного громадянського суспільства
   9. Згуртувати громадянське суспільство України, надихнути його на спільні системні дії, підвищити ККД його проектів і дій.

   Проект лобіювався у 2012 -2013 роках для втілення на рівні Громадянської Асамблеї України, але не був підтриманий МФ "Відродження", який допомагав координувати діяльність Асамблеї.