Портал суспільних знань і дій для розвитку Херсонщини
Феномени української демократії
26.06.2021
Як відомо, «демократія» означає з грецької «владу народу».
Якщо влада народу, то вона має робити все для свободи та процвітання народу.
І зрозуміло, що справжня демократія не може шкодити народу і країні.
В давній Греції (в Афінах), у VI –V століттях до н.е., після боротьби простого народу проти боргової кабали перед родовою знаттю та реформ мудреця Солона і видатних політиків Клісфена та Перикла, була встановлена розвинена пряма демократія.
При прямій демократії вищим органом держави були Народні збори, в яких брали участь всі повноправні громадяни.
Народні збори:
Також народ вершив правосуддя через Народний суд.
Окрім того, всі чиновники, а також присяжні у судах призначалися на визначений термін шляхом жеребкування, що допомагало запобігти корупції та протекціонізму. Тільки стратеги держави, керівники полісних фінансів та ще деяких фахових посад обиралися не жеребкуванням, а прямими виборами.
Такий демократичний устрій створював умови для зростання самосвідомості громадян, сприяв їхній політичній активності і зрілості та дав поштовх для розквіту Афін.
Знаменита промова стратега Перикла на честь полеглих воїнів за свободу Вітчизни стала справжнім гімном процвітаючим демократичним Афінам та її громадянам: «…Адже тільки ми одні визнаємо людину, яка не займається громадською діяльністю, не доброчесним громадянином, а нікчемним обивателем.
…І, радіючи величі нашого міста, не забувайте, що його створили доблесні, натхненні почуттям честі люди, які знали, що таке обов’язок , і виконували його…» .
Зараз прихильники прямої демократії знову про неї мріють, тому що здається, що інтернет дає таку можливість. Але це питання неоднозначне.
По факту, починаючи з давнього Риму і закінчуючи всіма демократичними країнами сьогодні, ми маємо представницьку демократію.
В представницькій демократії інтереси виборців представляють обрані представники (депутати).
Щоб депутат якісно представляв народні інтереси (інтереси території, яка його обрала), він має бути вмотивованим на якісне представництво.
В найкращому випадку мотивом представництва народних інтересів служать високі моральні якості (честь, гідність) і бажання робити добро людям та дати поштовх розвитку своїй маленькій або великій Батьківщині. В найгіршому - бажання стати депутатом заради влади і грошей. Ну ї є ще 50 відтінків сірого.
Більшість депутатів в Україні так представляють 30 років інтереси народу у Верховній Раді і на місцях, що вони самі і за їхньої допомоги чиновники та олігархи відібрали у народу вже майже все – надра, підприємства, соціальні гарантії, перспективи розвитку країни. Тепер справа за землею.
Але, як так виходить, що маючи формально демократичну, соціальну, правову державу (дефініція з нашої Конституції),а значить можливість переобирати поганих депутатів та змінити курс на народоцентричний, у нас це не виходить?
А ви не задумувались, чому у нас кожні вибори змінюється виборче законодавство? То мажоритарна система, то пропорційна, то закриті списки, то відкриті… А що таке мажоритарна система і всі інші ви знаєте?
А чому взагалі немає громадянської просвіти населення у країні, яка вийшла з тоталітаризму і має стати демократичною?
Чому до цих пір майже ніхто зі звичайних громадян не розбирається у місцевому управлінні (самоврядуванні), яке має бути школою громадянської свідомості?
Чому? Чому? Чому? Безліч чому..
А тому, що представницька демократія при несвідомому народі – чудовий механізм для здобуття влади, а потім і грошей тими, хто знає нехитрі способи маніпулювання натовпом:
Демократія, як ми бачимо, може бути дуже легко перетворена на декларацію і декорацію.
Тому, нам давно пора розібратися, а що ж все-таки є демократія, а що не є демократія.
Влада крадіїв, які використовують народний бюджет для власного зловмисного збагачення, це клептократія.
Влада економіко-політичних монополістів, які висмоктують для власного збагачення загальнонаціональні ресурси та пригнічують розвиток малого і середнього бізнесу і демократії, це олігархія.
Влада дурнів, які не можуть якісно управляти розвитком економіки, це охлократія.
Влада багатіїв, яким байдуже, що кредити з відсотками повиснуть на шиї народу, головне, щоб вони багатіли і залишались при владі. це плутократія
Відсутність ясного чесного зрозумілого аналізу економічних результатів, доходів і витрат держави та громад, адекватних ситуації висновків та дій, це маніпуляція суспільною свідомістю для продовження неефективного для народу курсу, за яким стоять, скоріш за все, чиїсь корисливі інтереси.
Зворотній зв’язок із суспільством не працює, а ЗМІ маніпулюють суспільною свідомістю в суспільтсвах, де сформована тиранія неефективної влади для власних цілей правлячого класу.
9. І нарешті, якщо немає системи громадянської просвіти, якщо громадяни країни до сих пір не розбираються в демократії, в правах і обов’язках громадянина, системі місцевого самоврядування, державної влади, а загальнонаціональні і місцеві вибори не стають черговим кроком в підвищенні громадянської обізнаності щодо демократичного устрою, то це ніяка не демократія, а свідоме насадження охлократії .
ТОБТО, КОРОТКО КАЖУЧИ, ЯКШО НАРОДУ ПОГАНО, ТО ЦЕ НІЯКА НЕ ДЕМОКРАТІЯ.
Невтішні діагнози України сьогодні:
А чи є взагалі щось від демократії в Україні?
Сьогодні Україна відноситься до країн "гібридної або перехідної демократії" в рейтингу І́ндекс демокра́тії (англ. Democracy Index)— класифікація 167 країн світу, який складається «Economist Intelligence Unit» за рівнем розвитку в них демократії.
В 2020 році Україна за рейтингом демократії знаходилася на 79 місці після Папуа — Нова Гвінея (70 мсце), Таїланду (73 місце), Бангладеш (76 місце).
Індекс демократії (Democracy Index) вимірює рівень демократії всередині держави і заснований на методології експертних оцінок і результатів опитувань громадської думки з відповідних країн, що характеризують стан 60 ключових показників, згрупованих у п'ять основних категорій:
- виборчий процес і плюралізм.
- діяльність уряду.
- політична участь.
- політична культура.
- громадянські свободи.
Гібридні (перехідні) режими, згідно цього рейтингу, - «це держави, в яких під час виборів мають місце певні порушення, що регулярно перешкоджають їх справедливому і вільному проведенню. У цих країн зазвичай є уряди, які чинять тиск на політичних опонентів, несамостійні судові органи, широко поширена корупція, утиски і тиск на засоби масової інформації, недіюче верховенство права і більш виражені недоліки, ніж у недосконалих демократій в сферах слаборозвиненої політичної культури, низького рівня участі в політиці і проблем у функціонуванні управління».
В ЗМІ ви практично не почуєте роздуми з приводу нашої гібридної демократії і аналізу її невистачаючих складових. Навпаки, у нас люблять робити акцент тільки на одному елементі демократії – забезпеченні чесних і вільних виборів, яке у нас, начебто, досягнуто.
Але ми маємо розуміти, що, навіть, якщо є формально чесні і вільні вибори, але процвітання країни і народу немає, то це не демократія.
Головні механізми, які забезпечують демократію:
Результатом справжньої демократії буде заможний освічений активний народ (громадянське суспільство) та квітуча країна. Чого, на жаль, зараз і близько немає в Україні.
Сьогодні і 30 років поспіль, від нашої начебто демократичної влади, ми маємо приблизно 1/7 демократії, коли нам забезпечують лише формально вільні вибори (та й то не зовсім).
Таке навмисне звуження розуміння демократії зроблене для дурнів, які думають, що можуть бути чесні вільні вибори в країні, де народ бідний, де не має якісного спілкування влади і народу, в т.ч. громадянської просвіти, і де панує кругова порука безвідповідальності влади за негативні результати управління.
Отже, для створення справжньої демократії народу треба побудувати ще 6/7 якісних демократичних інститутів, щоб отримати зручну ефективну державу, квітучу країну і власне процвітання:
І сьомий елемент, один із головних демократичних інститутів – вільні і чесні вибори у нас має бути суттєво покращений.
Роботи по створенню в Україні справжньої демократії непочатий край.
І контролем за проведенням чесних і вільних виборів, і іншими важливими аспектами демократії вже 30 років поспіль займаються західні партнери України, які надають гранти громадським і благодійним організаціям, державним та муніципальним органам, ЗМІ та навіть приватним структурам на розбудову:
Важко сказати, що було би в Україні, якби не допомога країн розвиненої демократії, хоча це соромно, що нас до сих пір вчать, всі ці 30 років.
Але таке навчання за гроші дає ефект пташеня, яке роззявило рота і чекає нової порції годування від батьків.
Я бачила і бачу багато організацій та установ, які мріють про гранти, а не про швидке та ефективне вирішення підґрунтя проблем.
Ця тенденція скрізь – від державних установ, які пишаються тим, що здобули черговий грант, до маленьких громад, яких вчать елементарним речам: відкритості, прозорості, елементам якісного управління (менеджменту).
Що треба, щоб це багаторічне навчання демократії, нарешті дало якісні плоди і щоб ми почали думати власною головою над побудовою в країні справжньої демократії (ефективної влади народу) ?
Напевне, нам треба зрозуміти, що побудова якісного управління (демократії ) для самих себе потребує:
І тоді олігархія, клептократія, тиранія неефективності та маніпулювання суспільною свідомістю стануть нашим невдалим минулим, яке ми успішно подолали.
І це і буде розвитком демократії, і успіхом народу та країни, які демократія має забезпечувати.
Анна Парфьонова
Статті на тему З0 років Укрвїні:
Україні - 30. Змінити сценарій примітиву
©2005 - 2025 Видавець: Громадська організація"Розвиток"
e-mail: hmgo.rozvytok@gmail.com
