БІБЛІОТЕКА
ТЕЗАУРУС
Альянс- перший крок до партнерства з метою встановити та посилити зв'язки між окремими особами, організаціями з різних секторів.
Благодійництво, соціальне - організована громадою робота по соціальній інтеграції та загальному поліпшенню стану групи людей в суспільстві.
Благодійність - альтруїстична діяльність, спрямована на надання фінансової та іншої допомоги тим, хто ЇЇ потребує, на поліпшення умов функціювання суспільства чи його частини.
Громада — група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів і та ін.
Громадський сектор (третій сектор) - організації, які утворюються за власною Ініціативою засновників не залежною від волі органів влади чи посадових осіб, без мети отриманням прибутку для його перерозподілу між учасниками організацій.
Громадські слухання - зустрічі з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, лід час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.
Громадянин - людина, яка ідентифікує себе з певною країною, що породжує в неї певні духовно-моральні почуття щодо встановлених в ній порядків, її історії й культури, а також наділена відповідним юридичним статусом, що є підставою для володіння певними правами (приміром, такими, як право на державне забезпечення й захист, виборче право, право на представництво інтересів в органах державної влади, свободу слова й асоціацій, право на житло, роботу, освіту, медичну й матеріальну допомогу, на захист безпеки і власності тощо). Набуваючи статусу громадянина конкретної держави (громадянського стану), людина стає суб'єктом політико-правових відносин - отримує встановлені у цій державі права громадянина, можливість домагатися їх дотримання, захисту державою (як всередині країни, так і поза її межами), покладає на себе певні обов'язки перед нею, коло яких в головним чином зводиться до сплати податків, дотримання законів, виконання повинностей, може брати участь у житті громади та впливати на прийняття рішень.
Громадянство - формально-юридичний статус особистості, який надається їй після досягнення відповідного віку або шляхом натуралізації і засвідчується врученням їй відповідного документа. Громадянський статус пов'язаний з отриманням людиною певних юридичних, політичних, економічних тощо прав та накладанням відповідальності за дотримання встановлених в державі порядків.
Громадянське суспільство - 1) має відношення до громади. Суспільство, в якому громадяни добровільно та без тиску з боку владних органів згуртовують свої зусилля (згідно своєму праву) з метою досягнення загального добробуту, та без будь-якої політичної залежності чи політичних взаємин. В первісне завдання громадянського суспільства не входить боротьба за владу, хоч його діяльність може спрямовуватись супроти надмірної концентрації влади чи її зловживання; 2) проміжна в суспільстві сукупність асоціацій, бізнесів, церкви, громадських груп, клубів, освітніх закладів та спілок, що знаходиться між сім'єю та державою; 3) суспільство здатне до самоорганізації (самоврядування) на демократичних принципах; 4) суспільство, в якому впроваджуються та забезпечуються права та свободи громадян передбачені Конституцією України; 5) суспільство, де люди в теорії та на практиці є носіями влади і усвідомлюють це; 6) організація суспільних відносин, яка передбачає демократичні принципи підготовки, прийняття та контролю за виконанням рішень при активній участі громадян.
Громадянські права - свободи й привілеї, що надаються громадянам внаслідок їхньої приналежності до тієї чи іншої держави і можуть бути різними у різних суспільствах та за різних епох. Приміром, це може бути право голосувати на виборах або домагатися свого обрання, право належного застосування закону, право захисту від політичної та соціальної дискримінації. Ідея громадянських прав виростала від традиційного визнання прав людини (таких, як рівність перед законом, свобода слова й совісті) до утвердження прав політичних (приміром, права голосу на виборах) та соціальних (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення тощо). Будь-які обмеження громадянських прав за ознаками статі, расової, класової чи релігійної приналежності розцінюються як ураження статусу громадянина, що суперечить ідеалам демократії.
Громадянськість - духовно-моральна вартість, світоглядно-психологічна характеристика людини, що обумовлена її державною самоідентифікацією, усвідомленням приналежності до конкретної країни. З цим пов'язане більш або менш лояльне ставлення людини до встановлених в державі порядків, законів, інституцій влади, відчуття власної гідності у стосунках з представниками влади, знання й поважання прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовність і вміння домагатися дотримання власних прав, вимагати від держави виконання її функцій, відповідальне ставлення до своїх обов'язків перед громадою. Громадянськість є наслідком тривалого виховного, формуючого впливу, громадянської соціалізації особистості. Почуття громадянськості може зберігатися в людини навіть після втрати нею формального громадянства, підданства тієї чи іншої країни.
Демократія (від грец. народ і влада) - організація та функціонування державної влади на засадах справедливості, рівності, стабільності й загального добробуту. Демократія - це формальне визнання народу джерелом влади, її сувереном, стосовно якого влада відіграє обслуговуючу роль. Ознакою демократії (тобто влади народу) є, далі, визнання права всіх громадян на участь у формуванні органів Державної влади, контроль за їхньою діяльністю, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права і здійснення цього права У процедурах виборів, референдумів тощо. Ознакою демократичних порядків вважається й переважне право більшості при прийнятті рішень, чітке визначення порядку проведення політичних процедур та суспільних заходів за допомоги регламентів. Цьому найбільше відповідає республіканська форма державного правління парламен- взаємодії є однією з суттєвих ознак демократичного суспільства, важливим, визначальним його принципом, згідно з яким учасники політичного процесу мають погоджуватися на поступки, вміти жертвувати певною другорядною часткою своєї позиції заради досягнення згоди у головному, для встановлення взаємної прийнятності намірів та рішень.
Коаліція- альянс окремих суб'єктів, сторін для досягнення окремої, спільної мети.
Компроміс - важливий засіб запобігання соціально-політичним, етнічним, міжнародним зіткненням, пом'якшення конфронтації, подолання внутрішньополітичних криз, уникнення розколу в суспільстві. Він буває можливим, коли його наслідком постає можливість уникнути втрат більших, ніж жертви компромісу. Політика компромісу є нагальною вимогою сучасного політичного процесу, коли за умов розвиненої соціальної багатоманітності будь-який безкомпромісний, непоступливий, «принциповий» курс, заснований на негнучких ідеологічних настановах та принципах, на «неухильній послідовності», призводить до ізоляції політичної спільноти й до виникнення кризових станів у ній. Компроміс слід відрізняти від безпринципності, непослідовності та не передбачуваності в політиці (див.: Плюралізм, Толерантність).
Концепція (від лат. думка, поняття) - система поглядів на певне явище, спосіб його розуміння, загальний задум якоїсь справи.
Критичне мислення - здатність особистості долати в собі схильність до однозначно-догматичного сприйняття світу, вміння аналізувати ту чи іншу проблему з різник боків, користуватися інформацією з різних джерел, відрізняючи об'єктивний факт від суб'єктивної думки про нього, логічний умовивід від упередженого припущення чи забобону. Це вміння людини адекватно визначати причини й передумови наявних в її житті проблем, готовність докласти зусиль для їх практичного (а не лише риторичного) подолання.
Культура громадянськості - вираження ставлення індивідів до інституцій держави та настанов влади, їхньої законослухняності та критичної вимогливості. Культура громадянськості, на відміну від культури політичності, належить до царини взаємодії населення, з одного боку, та влади - з іншого, а не до сфери протистояння окремих верств одна з одною. Вона характеризується сприйняттям влади не як предмету боротьби й завоювання, а як об'єкту впливу з приводу захисту інтересів і прав громадян. Культура громадянськості виражається у ставленні населення до існуючого порядку, у знанні й визнанні ним суспільних норм, готовності їх дотримуватися. До змісту культури громадянськості належать знання людей про їхні права й обов'язки, про влаштування держави, про існуючу політичну систему й головні конституційні і законодавчі регламенти та процедури політичного (зокрема виборчого) процесу. Культура громадянськості у демократичному суспільстві буває наслідком систематичного методично й концептуально обгрунтованого, позаідеологічного освітнього й виховного впливу.
Культура політичності (політичної участі) - готовність і вміння людей боротися за здійснення їхніх окремих інтересів, змагатися з іншими верствами й політичними силами за чиєсь окреме домінування, за переважний вплив на владу. Формування культури політичності є окремою справою кожної конкретної партії. Цей тип куль-тури є вираженням партикулярних інтересів, упереджених настроїв і уподобань лю- дей, їхньої взаємодії із своїми опонентами. Учасники політичної взаємодії апелюють До влади як до найбільш дієвого засобу впливу на контрпартнера, прагнуть захопити, щоб у такий спосіб подолати перешкоди у задоволенні своїх потреб, перемогти суперника.
Лояльність (від франц. вірний, чесний, відданий) - ознака громадянськості, що полягає у визнанні людьми чинних законів, у згоді перебувати в межах парламенського чи президентського типу.
Державний сектор - органи державної влади та місцевого самоврядування, бюджетні установи та організації засновані на підставі закону чи в межах повноважень державних органів.
Діловий сектор - система підприємств, господарських товариств та індивідуальних підприємців, що займаються діяльністю пов'язаною з отриманням прибутку.
Добровольча діяльність - безоплатна суспільно-корисна діяльність, здійснювана (індивідуально або колективно) фізичними особами на основі доброї волі і вільного вибору.
Законослухняність - здатність людини поважно ставитися до існуючих у суспільстві норм, правил суспільного життя, настанов та імперативів влади, дотримуватися їх, визнавати й шанувати суспільні авторитети, виконувати зобов'язання, покладені на неї громадою (див.: Лояльність).
Залучення громадян - це комплекс засобів та технологій, який дозволяє залучити членів територіальної громади до прийняття рішень в межах компетенції громади та здійснення реального самоврядування, гарантованого законодавством. З іншого боку це використання експертних, консалтингових та інших ресурсів територіальної громади для вирішення місцевих проблем.
Зацікавлені особи - окремі осіб або групи осіб, які несуть відповідальність за певні аспекти або питання життя громади, на життя яких ці аспекти або питання безпосередньо впливають, знання або погляди яких необхідні для розробки правильного рішення або вірної стратегії, і які мають достатньо сил і ресурсів для того, щоб забезпечити, або навпаки, блокувати реалізацію ініціативи чи виконання рішення
Ідентифікація (від лат. однаковий, тотожний) — в суспільно-політичній практиці характеристика людини чи організації, визначення їх сутності через порівняння з існуючими структурами й цінностями, через констатацію тотожності з ними чи, навпаки, відмінності від них, через усвідомлення людиною своєї приналежності ДО ТІЄЇ ЧИ ІНШОЇ СПІЛЬНОТИ.
Імідж - це цілеспрямовано сформований образ - уява, який за допомогою асоціацій наділяє об'єкт додатковими цінностями (соціальними, політичними, соціально-психологічними і т.п.) і, завдяки цьому, сприяє більш цілеспрямованому і емоційному його сприйняттю. Ті цінності, якими імідж доповнює об'єкт, можуть і не мати підстав в його реальних якостях, але в той же час мати певну значимість для сприйняття.
Інвестиція - витрата коштів з метою отримання доходу чи купівля чогось, що має внутрішню вартість.
Інвестиція, соціальна - цей підхід використовується бізнес-структурами, які дарують свої послуги та матеріальні ресурси громаді, де розміщені їх підприємства, або яка входить до території їх функціонування. Компанії можуть здійснювати ці інвестиції через надання грантів, через заохочення працівників до добровільної роботи в громаді, через надання грошових пожертв рівноцінних пожертвам своїх працівників до неприбуткових організацій, через безповоротні дари майна і навіть через абонування або "позичання" виконавчих працівників корпорації.
Інфраструктура - невід'ємна частина матеріально-технічної бази суспільства, за допомогою якої створюються загальні умови для ефективного розвитку і функціонування суспільного виробництва.
Компроміс (від лат. угода, згода) - згода, порозуміння з політичним противником, що досягнуті шляхом взаємних поступок. Компроміс у політичній взаємодії є однією з суттєвих ознак демократичного суспільства, важливим, визначальним його принципом, згідно з яким учасники політичного процесу мають погоджуватися на поступки, вміти жертвувати певною другорядною часткою своєї позиції заради досягнення згоди у головному, для встановлення взаємної прийнятності намірів та рішень. Компроміс є важливим засобом запобігання соціально-політичним, етнічним, міжнародним зіткненням, пом'якшення конфронтації, подолання внутрішньополітичних криз, уникнення розколу в суспільстві. Він буває можливим, коли його наслідком постає можливість уникнути втрат більших, ніж жертви компромісу. Політика компромісу є нагальною вимогою сучасного політичного процесу, коли за умов розвиненої соціальної багатоманітності будь-який безкомпромісний, непоступливий, «принциповий» курс, заснований на негнучких ідеологічних настановах та принципах, на «неухильній послідовності», призводить до ізоляції політичної спільноти й до виникнення кризових станів у ній. Компроміс слід відрізняти від безпринципності, непослідовності та не передбачуваності в політиці (див.: Плюралізм, Толерантність).
Концепція (від лат. думка, поняття) - система поглядів на певне явище, спосіб його розуміння, загальний задум якоїсь справи.
Критичне мислення - здатність особистості долати в собі схильність до однозначно-догматичного сприйняття світу, вміння аналізувати ту чи іншу проблему з різник боків, користуватися інформацією з різних джерел, відрізняючи об'єктивний факт від суб'єктивної думки про нього, логічний умовивід від упередженого припущення чи забобону. Це вміння людини адекватно визначати причини й передумови наявних в її житті проблем, готовність докласти зусиль для їх практичного (а не лише риторичного) подолання.
Культура громадянськості - вираження ставлення індивідів до інституцій держави та настанов влади, їхньої законослухняності та критичної вимогливості. Культура громадянськості, на відміну від культури політичності, належить до царини взаємодії населення, з одного боку, та влади - з іншого, а не до сфери протистояння окремих верств одна з одною. Вона характеризується сприйняттям влади не як предмету боротьби й завоювання, а як об'єкту впливу з приводу захисту інтересів І прав громадян. Культура громадянськості виражається у ставленні населення до існуючого порядку, у знанні й визнанні ним суспільних норм, готовності їх дотримуватися. До змісту культури громадянськості належать знання людей про їхні права й обов'язки, про влаштування держави, про існуючу політичну систему й головні конституційні і законодавчі регламенти та процедури політичного (зокрема виборчого) процесу. Культура громадянськості у демократичному суспільстві буває наслідком систематичного методично й концептуально обгрунтованого, позаідеологічного освітнього й виховного впливу.
Культура політичності (політичної участі) - готовність і вміння людей боротися за здійснення їхніх окремих інтересів, змагатися з іншими верствами й політичними силами за чиєсь окреме домінування, за переважний вплив на владу. Формування культури політичності є окремою справою кожної конкретної партії. Цей тип культури є вираженням партикулярних інтересів, упереджених настроїв і уподобань людей, їхньої взаємодії із своїми опонентами. Учасники політичної взаємодії апелюють До влади як до найбільш дієвого засобу впливу на контрпартнера, прагнуть захопити, щоб у такий спосіб подолати перешкоди у задоволенні своїх потреб, перемогти суперника.
Лояльність (від франц. вірний, чесний, відданий) - ознака громадянськості, що полягає у визнанні людьми чинних законів, у згоді перебувати в межах.
Мережа - структура, що об'єднує людей, які займаються спільною справою, зазвичай за допомогою комунікативної системи.
Метод залучення громадян - це прийом або сукупність прийомів, які застосовуються в межах певних форм залучення з метою здійснення повноважень територіальної громади.
Меценатство - опікування культурою за власної щедроти. Характеризується безпосередньою дією, тобто, не здійснюється, як правило, через посередницькі структури, котрі можуть гальмувати чи розсіювати його ефект.
Міжсекторальне середовище - державний, громадський, підприємницький сектори, що співпрацюють не зважаючи на традиційні межі між ними.
Місцеве самоврядування - 1) реальна здатність територіальної громади здійснювати управління власним майном, приймати рішення відносно власного розвитку та здійснювати усі дії віднесені до компетенції громади законом; 2) гарантоване державою право вирішення місцевих питань членами територіальної громади під свою відповідальність; 3) право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою суспільних прав під свою власну відповідальність в інтересах місцевого населення.
Місцеві ресурси - сукупність матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших засобів територіальної громади, які дозволяють розв'язати місцеві проблеми.
Місцеві вибори - це форма безпосереднього (прямого) волевиявлення громадян, яке здійснюється періодично відповідно до вимог, визначених Конституцією та законами України, а також статутом територіальної громади, маючи на меті визначення представників територіальних громад, які індивідуально або у складі колегіального органу вирішують від імені населення питання місцевого значення.
Місцеві ініціативи - це форма волевиявлення членів територіальної громади шляхом ініціювання розгляду відповідною радою будь-якого питання місцевого значення.
Моніторинг - система регулярного виміру змін, що відбуваються в суспільстві або якихось його підгрупах, за умови регулярного застосування тих самих принципів вибірки і того самого інструментарію для збору даних.
Неприбуткова громадська організація - організація, що не має витяг прибутку як основну мету своєї діяльності і не розподіляє отриманий прибуток між учасниками.
Неприбутковий - той, що не планує отримання прибутку. Це один з критеріїв, що використовують для відрізнення благодійницького заходу від комерційного, що дає організації право на отримання податкових привілеїв.
Неурядова організація - може бути визначена як добровільна організація, що працює з громадянами або від їх імені. Вона фокусує свою роботу та заходи на проблемах, які не є прерогативними для ЇЇ персоналу, та людях, які не входять до складу працівників цієї організації. Неурядові організації мають тісні зв'язки з об'єднаннями громадян, вони надають їм консультації чи фінансову допомогу в якості посередників. Організаційно НУО можуть відрізнятись від об'єднань громадян тим, що вони мають адміністративну ієрархію, та не мають підзвітності перед об'єднаннями громадян. Дуже часто ці поняття змішані.
Норма взаємності - очікування того, що люди, скоріше за все, нададуть допомогу, а не нашкодять тим, хто їм допоміг.
Норма соціальної відповідальності - очікування того, що люди будуть допомагати тим, хто від них залежить.
Об'єднання громадян - може бути визначене як демократична організація, що представляє інтереси своїх членів та є підзвітною перед ними (термін ООН).
Органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно прожинають на відповідній території в межах села, селища, міста.
Партнерство - спільна діяльність, заснована на рівних правах і обов'язках, спрямована на досягнення загальної мети.
Патріотичність (від грец. земляк, співвітчизник) - ознака культури громадянськості, що пов'язана із приналежністю особи до якоїсь конкретної країни, із ЇЇ підданством. Це позаполітична громадянська чеснота, що полягає в любові до своєї вітчизни, шануванні її історії, у здатності перейматися її сьогоднішніми проблемами, долею співвітчизників. Справжній патріот шанує й любить свою вітчизну не лише у часи її розквіту, але й у скруті, коли владою володіють недостойні, на його думку, люди. Патріот любить країну, а не державу, не владу. Влада має бути лише предметом поштивого, але критичного і вимогливого ставлення підвладних. Громадянською ж чеснотою є любов до вітчизни, причому за будь-якої влади.
Підзвітність - принцип, згідно з яким окремі особи та організації звітують визнаній владі та несуть відповідальність за свої дії.
Плюралізм - (від лат. множинний) - демократичний політичний принцип, який означає визнання людьми права на існування усієї множини існуючих у суспільстві цінностей, інтересів, уподобань, думок, позицій і, відповідно, політичних сил та інституцій, партій, що їх виражають і відстоюють. Плюралізм - це визнання права й поважання свободи висловлювати різні думки й уподобання допоки вони не суперечать принципам гуманізму, ідеалам прав людини й соціальній стабільності. Сповідування принципу плюралізму передбачає визнання й інших принципів демократизму - толерантності, компромісу. Альтернативою плюралізму є властивий тоталітарному суспільству ідеологічний та організаційний монізм (див.: Толерантність, Компроміс).
Право - система загальновизнаних, традиційно усталених або санкціонованих державою загальнообов'язкових норм та вимог, що регулюють суспільні відносини, упорядковують суспільне життя, відбивають інтереси панівних верств. Вираженням права найчастіше бувають державні закони. Однак те, що закони держави можуть бути й неправовими, а також існуюча в світі практика прецедентного права застерігають проти ототожнення права і закону. Право є вираженням усезагальної волі народу, нації, а державні закони часто бувають вираженням тільки окремої волі парламентської більшості або політичного «істеблішменту».
Правова держава - суверенна політико-територіальна організація публічної влади, яка грунтується на принципі верховенства права, дотримання закону, поважання особи й недоторканності її прав, свобод та законних інтересів. Правовою вважається така держава, в якій визнається пріоритет прав людини перед правами будь-якої спільноти (класу, нації), прав народу перед правами держави, де визначальним пунк¬том громадянського регулювання є інтереси особи, де ці інтереси та гідність людей поважаються як беззаперечні цінності (на відміну від неправової держави, де такими Цінностями вважаються ідеологічні настанови, політична доцільність або економічна вигода). Сутність правової держави полягає ще й у дотриманні закону тими, хто перебуває при владі, у взаємній відповідальності держави та громадян один перед одним. Це означає визнання громадянами авторитету права, закону, законослухняність населення, їхню згоду, готовність жити й діяти так, щоб не уражати інтереси інших. Серед основоположних принципів правової держави назвемо такі: громадяни можуть робити все те, що не заборонено законом; політичні діячі не можуть користуватися прерогативами, які їм не надані законом; незалежність правосуддя; презумпція невинуватості.
Правосвідомість - розуміння людьми того, що у їхній взаємодії між собою є прийнятним, таким, шо відповідає Існуючим правилам і нормам (зокрема, чинним законам), ознакам справедливості й порядку, їхні знання про норми суспільного регулювання.
Представлення інтересів - сукупність цільових дій, спрямованих на людей, які відповідають за прийняття рішень, або на підтримку конкретних політичних питань.
Принцип (від лат. ргіпсірит - начало, основа) - ідея, що лежить в основі якогось вчення, наукової теорії, поведінки людей (зокрема, діяльності політиків). Ідея, яку визнано принципом, стає правилом, нормою взаємодії, вимогою, зверненою до інших, метою прагнень. Дотримання принципів уможливлює узгодженість і послідовність помислів та дій, їхню відповідність певним істинам, політичним позиціям, духовним цінностям (наприклад, принципи міжнародного права, принципи лібералізму, принципи справедливості).
Прозорість - відкритий, чесний спосіб співпраці, без "прихованої гри".
Самоорганізація громадян - процес самостійного і добровільного об'єднання людей у колективи на основі спільності духовних, інтелектуальних або матеріальних інтересів, єдності поставлених цілей і задач, і має основною метою включення в процес формування громадянського суспільства. Форми самоорганізації визначаються законодавством РФ як суспільні об'єднання і некомерційні організації.
Свободи політичні - надана громадянам державою можливість захищати й відстоювати свої інтереси та права у визначеному законом порядку. Політичні свободи спираються на основоположні права людини, перш за все на право на вільний розвиток особи. Серед суто політичних свобод - свобода зборів, право засновувати спілки й товариства, свобода волевиявлення (виборче право).
Соціальний капітал — під цим терміном розуміють певну сукупність нематеріальних бонусів для громади, які допомагають зміцнювати, солідаризувати та розвивати її (наприклад, рівні взаємної довіри, взаємодопомоги та солідарності громадян, ступінь соціальної відповідальності тощо) . Соціальний капітал поділяють на «в'яжучий», який вимірюється силою горизонтальних зв'язків у межах окремих груп громади, та "з'єднуючий", який визначається рівнем взаємодії поміж такими групами у громаді. Чим вищий соціальний капітал громади — тим вища її соціальна єдність.
Співпраця - процес систематичного спілкування з метою досягнення певних цілей.
Спонсорство - в контексті філантропії є формою прямого доходу. Суть його полягає в продажу рекламної цінності проекту неурядової організації бізнесу, який може використати її для своїх власних рекламних цілей чи для створення громадського іміджу. В цьому значенні слово спонсорство є купівля чи продаж проекту та в ідеалі має дуже мало або нічого спільного з філантропією. Спонсорство в рекламній частиш бюджету компанії повинне мати для неї наочний зиск; 2) пропонування чи надання фінансів для благодійного проекту в повному обсязі чи частково.
Стратегія - це вибір, врахування і взаємозв'язання шляхів, ситуацій і засобів необхідних для досягнення головної цілі.
Субсидіарність - 1) регламентація відносин між центральними та місцевими органами влади, тобто відповідальність виконуваних завдань покладеним функціям. 2) відповідність наданих прав покладеним обов'язкам. 3) право громади вирішувати на власний розсуд свої проблеми, звертаючись на верхні рівні самоврядування за допомогою лише у разі потреби.
Суспільне об'єднання - добровільне, самокероване, некомерційне формування, створене з ініціативи громадян, що об'єдналися на основі спільності Інтересів для реалізації загальних цілей, зазначених у статуті суспільного об'єднання . 2) право громадян на створення суспільних об'єднань реалізується як безпосередньо шляхом об'єднання фізичних осіб, так і через юридичних осіб - суспільні об'єднання.
Територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Толерантність - (від лат. терплячий) - терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Є неодмінною умовою демократичного, правового, стабільного суспільно-політичного устрою (див.: Компроміс, Плюралізм).
Участь - процес, завдяки якому його учасники певним чином впливають та контролююють розвиток, рішення та ресурси, які мають до них відношення.
Фасилітатор(посередник) - особо, яка відповідає за побудову команд, груп і спеціальних комісій та їх діяльність задля забезпечення успіху в досягненні цілей.
Джерела:
"Тезаурус терминологии
гендерных исследований"
Денисовой А.А.