Діалоги з представниками громадськості

Інтерв’ю Оксани Агаркової – директора проектів Херсонської молодіжної громадської організації «Нова генерація», учасниці проекту «Школа політичних студій в Україні»

Оксано, розкажи будь ласка, про проект «Школа політичних студій». Як відбувається відбір до Школи політичних студій, чому там навчають? Наскільки це цікаво для тебе?

Ініціатором створення Української Школи політичних студій стала організація «Лабораторія законодавчих ініціатив» м. Києва. До Школи політичних студій відбір дуже ретельний. В цьому році, наприклад, було подано 600 заявок, а відібрано 40 осіб. В Школі навчаються представники різних сфер людської діяльності: це і представники державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, представники громадських організацій, журналісти, представники бізнес-структур, викладачі і науковці. Викладають в Українській Школі політичних студій залучені експерти – відомі громадські діячі, соціологи, політологи. Ми обговорюємо питання національної ідеології, вивчаємо інформацію про європейські стандарти життя, про демократію, про верховенство права. Це вже друга школа в Україні, яка відбувається, і вже є випускники першої. Для мене це цікаво перш за все тим, що є можливість спілкуватися з людьми, які представляють зовсім іншу сферу, по-друге – ти отримуєш важливу і цікаву інформацію безпосередньо з вуст експерта.

Оксано, я знаю, що в рамках навчання в Школі політичних студій, ти в липні цього року побувала в Страсбурзі у Раді Європи. Розкажи, будь ласка, про цю поїздку.

Це був Літній Університет Демократії, і учасниками такого Університету були представники різних країн, в яких працюють Школи політичних студій. Тобто ця поїздка до Страсбургу була однією з сесій. Наші засідання відбувались в Парламенті Ради Європи. Ми відвідали також Європейський суд з прав людини. Ми мали зустрічі з Томасом Хаммарбергом – комісаром з прав людини Ради Європи, з представниками різних структур Європейського Союзу, з Джорджем Соросом – головою фонду «Відкрите суспільство».

У нас була досить велика делегація – 40 людей, і дуже цікаві особистості. Адже були представники зовсім різних рівнів: представники секретаріату Президента, Кабінету міністрів, представники наукової сфери, депутати місцевих рад. Звісно, ті, хто більш задіяний в політиці або має юридичну освіту були більш впевненими і обізнаними в темах, що підіймались, тому іноді дуже цікавим було слухати не тільки експертів, а й самих учасників. І то були молоді експерти, але дуже розумні, які працюють в аналітичних центрах і можуть надати свою оцінку ситуації, яка склалася в Україні.

Чи були якісь коментарі щодо політичної ситуації в Україні від відомих європейських політиків? І, якщо можна, твої спостереження щодо того, як ставляться до України взагалі.

Оскільки в Літньому Університету Демократії було представлено 15 країн, тому дуже детально говорити про проблеми України не було можливості. Але, я би відмітила, що всі були дуже обережні в своїх коментарях. Наприклад, питання позачергових парламентських виборів вважається внутрішньою проблемою України. Але дуже часто зазначалося, що у нас в країні не дотримуються норм законодавства, не дотримуються прав людини.

Також, на цій сесії було дуже багато країн, які не є членами Євросоюзу, тому щодо теми вступу до Євросоюзу було піднято багато питань. І на наше запитання «Коли Україна може стати членом Євросоюзу?» нам була дана відповідь, що щонайменше 50 років, ми можемо стосовно цього не турбуватись разом із Турцією…

Які зустрічі в Страсбурзі тобі були найбільш цікавими?

В Європейському суді представлено 25 українців, які розглядають українські справи. І дуже цікавою була зустріч з представницею Європейського суду – українкою, яка розповіла, що кількість звернень до Європейського суду з боку українських громадян постійно зростає. З одного боку це означає, що люди стають більш обізнаними у своїх правах, знають, що можуть звернутись до Європейського суду і знають як це зробити, але з іншого - часто звертаються зі справами, що не входять до його компетенції або не пройшовши всі рівні судів в Україні. Цікаво було дізнатись, що Україна посідає 3-4 місце за кількістю звернень до Європейського суду.

Також, дуже цікавою була зустріч із Джорджем Соросом, який розповів про свій фонд «Відкрите суспільство». Він розказав про те, як буде змінюватись ідеологія фонду та його діяльність, як це, вплине, на його думку, на ситуацію в країнах, де функціонує фонд і на розвиток громадянського суспільства. Адже фонд «Відкрите суспільство» дуже активно підтримує розвиток демократії у країнах, які розвиваються і громадські організації цих держав.

Які особисті цілі ти ставила перед цією поїздкою і що саме вдалось досягти?

Моїми цілями було підвищити свої професійні навички, а також, свою обізнаність в сфері політики. Справа в тому, що я не вважаю себе людиною, активною в політичному житті, але для мене важливим було спілкування з тими, хто має значний досвід в політичній діяльності. І для моїх власних роздумів: чи ставити собі за мету бути депутатом Херсонської міської ради, чи ні, або, принаймні, відчути, а чи готова я до цього?

Ті лекції, що були нам прочитані, є для мене особливо цінними, тому що таку інформацію в жодній з книжок я б не почерпнула. Я думаю, що результат ще буде попереду. Це як рюкзак, в який ти збираєш певний багаж і коли вже маєш певні знання, можеш їх застосувати.

Також, для мене буде важливою сесія Школи політичних студій, що ще буде відбуватись в Одесі в листопаді, тому що нам організують зустріч з випускниками першої Школи, і я зможу побачити що люди змогли зробити і яку роль в їхньому житті відіграла Школа політичних студій.

Я вже мала зустріч з випускниками, які об’єднались в організацію і які можуть разом, спільними зусиллями провести, наприклад, освітні заходи. Також, якщо є якась проблема, вони можуть згуртуватись і допомогти вирішити її, адже вони мають ділові контакти по всій Україні. Тому, я так думаю, що Школа - це створення середовища цікавих різносторонніх розвинених людей, які працюють в різних сферах і це великий потенціал.

А в яких країнах ти ще була? Твої спостереження: що не вистачає нашій країні для успішного розвитку?

Я мала можливість бути на міжнародному семінарі в Будапешті (Угорщина), там було представлено 20 країн; і це був для мене і перший досвід виїзду за кордон, і спілкування з представниками інших країн. Минулого літа я була у стажувальній поїздці до Польщі; ми дізнались як працюють громадські організації в Польщі, яка є запорука успішності роботи громадських організацій там. І ми, власне, зробили для себе висновок, що там дуже потужна підтримка іде з боку держави на реалізацію молодіжної політики, культурної політики і визнання цих питань, як пріоритетних напрямків. Тобто не просто голослівна підтримка – ми вас підтримуємо, тому що ви гарна організація; держава підтримує пріоритет, який визначається громадою, через ту ж громадську організацію. У нас цього, на жаль, немає, тому що в нас політика формується зверху. І друга проблема, яку я бачу, в чому відмінність їхнього суспільства від нашого в тому, що для них поняття громади є живим поняттям і там можна побачити Громаду. Нам не вистачає відчуття свідомості членів громади, що іноді треба самим вирішувати свої проблеми, а не чекати всього від влади.

Бесіду вела Ніна Парфьонова

вересень 2007 р.