Самоврядування
Інтерв'ю депутата Херсонської міської ради IV скликання
Зої Яківни Бережної
Зоя Яківно, Ви є депутатом Херсонської міської ради по мікрорайону „Корабел”, мешканці якого, в свій час, прославили наше місто, саме, як місто корабелів.
Як Ви зараз оцінюєте шанси на відродження кораблебудівної галузі в нашому місті, чи співпрацюєте Ви в цьому напрямку з народними депутатами, які обіцяли сприяти вирішенню цього питання?
Як міський депутат, і, як в минулому, мешканка мікрорайону “Корабел” , яка віддала половину життя, щоб там були зрушення в кращу сторону, як людина, що довго працювала в цьому мікрорайоні, я мрію і мені хочеться, щоб наша кораблебудівельна галузь відроджувалась. Але, на жаль, зараз так складається ситуація, що на сьогоднішній день сказати, коли вона дійсно відродиться в нашому місті, ще не можливо.
Десь років п’ять – шість тому ми втратили спеціалістів, вони виїхали всі працювати в Росію, в інші міста і повернути гарних спеціалістів на робочі місця дуже і дуже тяжко. Я з великим жалем згадую тих людей - професійних, талановитих, обдарованих, котрі віддали суднобудівній галузі все своє життя.
Я з великою повагою згадую мудру людину – Всеволода Федоровича Заботіна, який підняв потужний і заможний завод, і створив наш рідний район “Корабел”. Він, можна сказати, дав йому життя і дав чудові традиції життя в ньому тим людям, які в ньому мешкали. До речі, в моїй передвиборчій кампанії і стояла така задача – відновити кращі традиції життя в мікрорайоні “Корабел”. А традицій у нас тоді було дуже і дуже багато. На створеному в той час суднобудівниками спортивному комплексі “Суднобудівельник” передбачалось проведення багатьох заходів. Але так сталося, що В.Ф. Заботін пішов із життя, а продовжити його ідею нікому не вдалося. Нікому не вдалося зробити так багато для мікрорайону, як це зробив він.
У мене в мріях просто пам’ятник поставити В.Ф. Заботіну на мікрорайоні “Корабел”, тому що при своєму житті він зробив собі живий пам’ятник з тих чудових справ, про які ми всі знаємо.
Що стосується моїх зусиль стосовно відродження суднобудівельної галузі, ми стараємось співпрацювати з Жуковим Євгеном Костянтиновичем, але я не можу сказати, що це в моїх силах, адже суднобудівна галузь – це галузь яка вимагає, щоб займалися нею спеціалісти.
Але я вірю в те, що безумовно, нашим керівникам, врешті, вдасться відродити суднобудівну галузь і, в тому числі, цьому допоможуть і наші депутати Верховної ради, які знаходяться в вищому законодавчому органі і мають можливість впливати на прийняття рішень. Так ми тісно співпрацюємо з Володимиром Демьохіним , який спілкується з керівництвом заводу і на рівні держави піднімає ці питання, які на цьому рівні тільки і можна вирішити, і дати нове життя суднобудівельній галузі в нашому місті.
Я думаю, і я взагалі оптиміст по натурі, що не можна втрачати надію, адже навіть, друкований засіб заводу – газета “Суднобудівник” існує, хоча вона виходить зараз тільки раз на два тижні, а не щодня, як колись, але я думаю, що, врешті решт, все буде гарно.
Ви відомі, як досить активний депутат, за Вашої підтримки в мікрорайонні проходять такі чудові заходи, як свято матері, свято сім’ї та інші.
Як Вам удається знайти спонсорів для проведення цих свят і отримати підтримку мешканців?
Ви знаєте, інколи говорять, ті ж мешканці мікрорайону, або наші ж деякі депутати: “Та, що Ви там проводите якісь заходи, Ви краще зробіть або відремонтуйте лавочку, дайте людям щось поїсти тощо”. А я говорю: “Я жінка –депутат, мені перш за все хочеться зробити так, щоб мікрорайон, щоб його мешканці відчули духовне відродження”. Тоді, коли людина стане добрішою, коли вона відчує, що не все в житті складається з тих проблем, які є в сім’ї, на роботі, на вулиці тощо, що існує духовне життя, яке вище, простіше, хоча, можливо, трудніше в своєму виконанні, тоді вона мудріше буде сприймати саме життя. І тому мені дуже хотілось зробити такі заходи, які допоможуть саме цьому – духовному зростанню, підтримують нашу людську гідність. І в моїх роздумах над тим, як же згуртувати людей на спільні справи, донести до них думку про те, що, якщо будемо смітити - то буде сміття, якщо будемо робити прекрасне - то і буде в нас гарно і прекрасне буде проростати навколо нас, народилась така ідея – доносити ці думки на кожному святі. Ми намагаємось зробити так, щоб кожен мешканець мікрорайону, на кожному зі свят, які ми проводимо, відчув себе, хоч на малесенькій, але висоті, щоб він відчув, що, час, який він тут провів, хоч і не великий - півгодини, або три години, але, що це корисний час, коли він розвивається. І ви знаєте, нам дуже допомагають в цьому і директори шкіл, яких у нас три на мікрорайоні і завжди відгукуються наші дошкільні заклади і я дуже мрію залучити до цього всіх своїх випускників.
Заходів дуже багато, я не буду зараз їх усі перелічувати, але хочу наголосити, що ми намагаємось якомога більше робити для дітей. Перш за все, ми звернули увагу на малозабезпечених діточок . Є, на жаль, у нас така категорія – малозабезпечені сім’ї. І знаєте, дорослим, іноді, тяжко признатися, що десь, чогось не вистачає, більше в цьому признаються діти. І тому ми до дня Святого Миколая зібрали 320 малозабезпечених діточок – це діти–сироти, діти-інваліди на мікрорайоні і за допомогою підприємців, що працюють на острові і, яким я висловлюю великі слова подяки, кожна дитина отримала подарунок. Вони виходили і дякували, а я дивилась на них і думала: “Боже, діти щасливі і я щаслива разом з ними.” Я сама сирота з 14 років і мені зрозуміла біль дітей, коли тобі чогось дуже хочеться, а ти не маєш.
Взагалі, ми співпрацюємо з підприємцями дуже плідно. В минулому році ми разом провели чудове свято на 1 вересня “Підприємці мікрорайону “Корабел” – дітям”, де кожна дитина отримала якісь солодощі. І до цього заходу підключились не тільки підприємці мікрорайону, але навіть деякі підприємці міста. Наприклад, фірма “Мілано” 1000 упаковок морозива просто роздала дітям мікрорайону, не потребуючи за це ні реклами, нічого іншого, просто, як то кажуть, від щирого серця.
Для дітей і дорослих, вперше за декілька років, ми відродили на острові свято ялинки. Це було дуже гарне свято.
Я хочу згадати, також, свято сім’ї , який ми провели 15 травня цього року. До цього провели місячник благоустрою, висадили 160 дерев, підготувались до свята. Воно проходило в районі готелю “Бригантина”. На це свято прийшла родина, в якій в цьому році народилась трійня дівчаток і вони живуть в мікрорайоні “Корабел”. До речі, тато родини – мій учень Миша Гусь. 15 травня дівчаткам виповнилось 4 місяці Вони отримали подарунки і від мера міста, і від підприємців, і від магазину “Чух-Чух” . Крім того ми проводимо багато спортивних заходів
Що стосується наших ветеранів, то восени, до дня міста, ми провели, просто неба, фестиваль пісень, на якому зібрали 20 ветеранських колективів і вони з великим задоволенням виступили.
Це все разом і є наше духовне відродження і в цьому я вбачаю свою силу і енергію. І хоч це, може, звучить дещо пишномовно, але творити добро людям і допомагати іншим творити добро – це прекрасно. І ще я хочу висловити щиру вдячність всім, хто нам допомагає і ми, завжди, в міру своїх можливостей, стараємось віддячити цих людей грамотами, подяками або якимось іншим чином.
Опитування, проведені нашою організацією, показали, що мешканці досить слабо уявляють собі, що таке місцеве самоврядування.
Які, на Ваш погляд дії зможуть покращити просвіту громади з цього питання?
Як Ви оцінюєте динаміку розвитку місцевого самоврядування в нашому місті?
Я, можливо, маючи можливість стикатись більш тісніше з проблемами самоврядування, розумію, що наші люди мало інформовані. І це не завжди залежить від них. На сьогодні люди, як в лісі блукають в засобах масової інформації. Де дізнатися істину? Де правда? Я лишаюсь на боці тих, які кажуть, що мало корисної інформації. Я раджу читати людям газету „Херсонський вісник”. Це газета Херсонської міської ради, яка дає багато інформації про наше місцеве самоврядування – це і рішення сесій, рішення міської ради, конкурсні моменти, розповіді або статі про місцеве самоврядування. Але частіше людина вибирає газету бульварного типу, в якій дуже мало суспільної інформації, або взагалі нічого не читає, бо в неї немає грошей на пресу.
Можливо треба, як раніше відродити дошки, на яких можна було б ознайомитись з місцевою пресою Якщо людина не могла купити газету, то раніше вона могла просто підійти і прочитати. Я думаю це можна відродити.
Ще один із засобів - це просвіта населення відносно наших законів. Я думаю на місцях треба допомагати людям вчити закони про місцеве самоврядування і вміти добиватись своєї правоти.
Що стосується динаміки розвитку місцевого самоврядування, то я скажу, що багато питань, ще вирішуються по старинці – не самим братися до справи, а писати – міському голові, Президенту і так далі. Деякі наші депутати пишуть такі депутатські запити, з яких випливає наче всі їм тільки і зобов’язані, а де їхні ж депутатські пропозиції, щодо вирішення тої чи іншої проблеми на окрузі? Можемо крикнути всі, що у нас немає світла і що? Давайте зробимо, щоб воно у нас було!
Я, можливо, не все встигаю робити як депутат. Хотілось би більше робити. І хоч до мене на прийом приходять люди різні-різні, але, на жаль, в основному це люди, які приходять вирішувати для себе щось особисто. А так хотілось щоб прийшли люди і сказали, що у нас є свій мікрорайон, давайте зробимо щось разом, спільними зусиллями.
І, все-таки, я вірю, що врешті, підніметься свідомість людей і нам всім разом удасться повернути привабливість нашим будівлям і дитячим майданчикам, нашім мікрорайонам і всьому нашому місту.
Зоя Яківно, як Ви особисто бачите розвиток нашого міста?
Розвиток нашого міста – це ми, якщо ми будемо розвиватися, то буде розвиватися наше місто. Якщо ми будемо мріяти про прекрасні вулиці і докладати зусиль, щоб вони були прекрасними, ми це зробимо.
Я колись їхала у маршрутці, водій якої курив, а потім викинув пусту пачку у вікно. На заході його зразу б оштрафували, та там і не дозволяють люди собі так засмічувати місто. На жаль, у нас, поки що, це не так. Але з цього починається проблеми, подивіться, що біля приватних будинків, що біля заборів підприємств – трава, сміття. Це не красиво, це не гарно. Я думаю, що нам всім треба над цим працювати, виховувати в собі елементарну культуру.
Треба, також, на мій погляд, приділяти більше уваги вихованню молоді, Я за щире виховання, щоб самим було приємно за нашу гарну молодь.
Я за те, щоб наше місто розвивалось в позитивному ракурсі, щоб ми всі вміли бачити гарні речі, а не тільки підмічати недоліки і лаяти за це владу.
Давайте все робити разом і спільними зусиллями робити наше місто красивим, тоді це буде відчуватися в усьому. Нам менше коштів треба буде витрачати для того, щоб пофарбувати під’їзди, бо вони не будуть такі обдерті, менше коштів, щоб відремонтувати дороги, бо вони не будуть такі розбиті, менше витрачати на пересадку дерев, бо вони не будуть поламані, Від кожного з нас залежить розвиток міста, ніякі кошти не допоможуть, якщо ми не будемо бережливішими і дбайливішими до того, що нас оточує.
І я повертаюсь до того, що уже казала, хоч можливо, це і романтизм, кожна людина повинна відродитись духовно і тоді добро повернеться до нас обличчям.
Інтерв'ю вела Г. Парфьонова
Жовтень 2005 року