Третя неділя травня - День пам'яті жертв політичних репресій

Масові репресивні операції, за задумом Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу із «соціально-ворожими елементами», через терор упокорити населення, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію».

 

Підставою для розгортання терору була ідея Сталіна про те, що в міру успіхів соціалістичного будівництва, класова боротьба загострюється. Були впроваджені ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за першою категорією означали «розстріл», за другою – ув’язнення в таборах ГУЛАГ НКВД СРСР (від російського Главное управление лагерей).

 

Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив понад 26 тис. осіб, то у січні 1938 року його збільшили до понад 83 тис. Наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський неодноразово зверталися в Москву з проханням надати додаткові ліміти.

 

Для спрощення процедури засудження були запроваджені «трійки», до яких входили начальник обласного УНКВД (голова), обласний прокурор і перший секретар партійного комітету. Переважна більшість справ була побудована на власних свідченнях обвинувачених, які вибивалися тортурами, фактично люди були позбавлені права на захист.

 

19 травня 1938 року відбулася найкривавіша ніч у Києві: у в’язницях НКВД розстріляли 563 людини.

 

Людей страчували пострілом із револьверів системи «Наган» у потилицю або перший шийний хребець. Спочатку для масових поховань відводили спеціальні ділянки на цвинтарях. У пік репресій цю практику змінили, щоб приховати масштаби злочинів. Траншеї для вбитих викопували в садах, парках, приміських лісах, трупи часто засипали негашеним вапном.

 

Було також введено нові нормативні документи, що посилили відповідальність членів родин репресованих. Дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов’язковому арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Члени сімей «ворогів народів», засуджених до розстрілу, підлягали примусовому переселенню у внутрішні області СРСР.

 

Часи Великого терору породили в масовій свідомості радянських людей тотальний страх і недовіру. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, страх доносів та обов’язок публічно таврувати так званих ворогів народу були повсякденними.

 

Громадяни писали доноси на колег, сусідів, знайомих, остерігаючись, що ті донесуть на них першими.

У згодом у 1938 році була припинена «велика чистка» та відновлена елементарна законність. А далі ліквідували безпосередніх організаторів та виконавців вбивств.

 

Світла пам’ять всім жертвам Великого терору! Не забудемо злочини радянського тоталітарного режиму.