1 вересня. День, коли зазвичай школи після літніх канікул знову наповнювилась дитячими голосами, сміхом і метушнею.

Але сьогодні я стою перед школою, яку росіяни перетворили на руїни. Таких десятки по всій нашій громаді. І це, мабуть, найкраща відповідь на питання, чого насправді хоче росія.

Вона хоче, щоб тут не було дітей. Щоб не було вчителів. Щоб не було української освіти. Щоб не було майбутнього. Але в них нічого не вийде.

Наші діти продовжують навчатися. Наші вчителі продовжують працювати. Батьки роблять усе, щоб їхні діти мали можливість отримувати освіту навіть у найскладніших умовах.

Я хочу побажати нашим школярам не втрачати цікавості, мріяти і вірити у себе. Вчителям — сил і терпіння. Батькам — витримки.

І всім нам — дочекатися того дня, коли 1 вересня у Херсоні знову розпочинатиметься не з дистанційного уроку, а з дитячого сміху у відновлених школах. Нехай наступний дзвоник пролунає вже у мирному, вільному та відновленому українському місті.

 

З Днем знань, херсонці!

 

Слава Україні!